П’ята заповідь Декалогу українського націоналіста звучить так: пімсти смерть великих лицарів.
“Пекельні птахи: 100 дронів помсти” – це якраз і про оцю п’яту заповідь . За кожного і кожну з наших.
На другому фото – дрон “Орел”. Він теж помчить до 109 бригади в межах проекту, аби відімстити за “Орла” – солдата Володимира Орлова з Пустомит, якому назавжди 33…
Павлина, дружина Володимира – добра подруга нашого Фонду. Волонтерка і меценатка. Разом з братом вони тихо роблять багато доброго для підтримки Сил оборони України. Бо за смерть великих лицарів треба відімстити. І треба діяти, аби якомога менше тих смертей було…
***
За victims.memorial, солдат Володимир Орлов, позивний Орел, поліг 20 жовтня 2022 року під час виконання службового обов’язку у районі села Торське Донецької області. Воїну назавжди залишилося 33 роки.
Володимир народився у місті Пустомити на Львівщині. У 1995 році розпочав навчання у середній школі № 2, яку закінчив у 2006-му. Потім навчався на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Із жовтня 2011-го до липня 2012 року проходив строкову військову службу в 24-їй окремій механізованій бригаді ЗСУ.
Після служби працював на посаді продавця-консультанта у мережі магазинів «Сувенірний крам». Згодом опанував фах інженера комп’ютерних систем. Одружився у 2014 році. Виховував сина. У 2018-му почав працювати фахівцем з комп’ютерних мереж і технологій у компанії «GlobalLogic».
В березні 2022 року Володимир повідомив про своє рішення вступати до територіальної оборони.
“Володя виріс з великою любов’ю до Бога і до України. Коли почалася війна, він не міг стояти осторонь. У нього було все – щаслива сім’я, дуже хороша робота», – розповіла мама Світлана Орлова.
Володимир служив у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді гранатометника гранатометного відділення, мав навички бойового медика. Дружина, родичі, друзі та колеги Володі активно збирали речі для нього і його підрозділу.
“Володя дуже ініціативно включився в життя свого військового підрозділу, зумів посилити його потрібним автомобілем, приладом нічного бачення. Навіть мені допоміг, хоч я з зовсім з іншого батальйону бригади, – тактичними рукавицями, біноклем, бронежилетом, ще багатьма корисними дрібницями. Причому у більшості навіть без мого прохання, зі своєї ініціативи», – поділився спогадами Тарас Ковалевич, однокурсник та військовий.
Володимир був чудовим чоловіком та батьком, багато часу проводив із сином, дбав про його всебічний розвиток.
«В нашій маленькій сім’ї була культура читання. Часто ми читали всі троє, вмостившись на ліжку перед сном. Замість телевізора в нас були книжкові полиці… Ще в нього була суперсила: все, що він би не посадив, – проростало», – ділиться Павлина, дружина.
Вона очікувала, що після повернення з війни Володимир розпочне власну справу в галузі фермерства. В пам’ять про загиблого чоловіка написала та видала книжку-спогад «Острів Орла», всі кошти, виручені з продажу скеровані на волонтерські проєкти для забезпечення військових потреб.
Посмертно Володимир Орлов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Похований захисник в рідному місті.
У Володимира залишилися батьки, дружина, син і брат.
Вічна пам’ять герою!
Вічного пекла окупантам!
