Хочемо вам розповісти про пам’ять. Дієву пам’ять.
20 жовтня минуло три роки з дня загибелі воїна Володимира Орлова (Орла).
21 жовтня на банку майстерні нашого фонду надійшов донат від його дружини Павлини у розмірі 61 000 грн з підписом “Від сім’ї Володимира Орлова. Жовтень, третя річниця пам’яті”.
Це великі кошти і це далеко не перша долученість. Тож ми запитали у дружини воїна про мотив. Далі – без коментарів. Кожне слово проймає, прочитайте.
“Після загибелі Володимира велику частину коштів я віддавала на волонтерські збори друзів, рідних, перевірених та компетентних фондів, – розповідає Павлина. – Але з часом зрозуміла, що для мене важливий системний підхід, і я почала шукати напрям, де мій регулярний донат буде мати максимальний результат.
В листопаді 2023-го року я, за порадою мого тодішнього керівника, звернулась до його знайомих, які працювали в майстерні дронів і мали постійний збір на «Девайси для оборони». В описі цього збору було покликання на новинний канал фонду «Ейпріл» і вже через нього я дізналась, що можна долучитись до роботи майстерні не лише фінансово, але і роботою руками.Після втрати Володі було велике відчуття втрати себе, власної безпорадності та незатребуваності. Було відчуття, що я роблю занадто мало, що потрібно робити більше, щоб жертва Володі не була марною. І цю розгубленість я вирішила подолати коли в квітні 2024-го року я наважилась подзвонити Олександрі і запитати чи можу теж долучитись до роботи в майстерні. Для сміливості взяла з собою мого молодшого брата Тараса, який і тоді і тепер багато допомагає та підтримує мене з сином.З першого разу мені дуже сподобалось як чітко і професійно Олександра провела інструктаж і показала основи збірки дронів, як вона підтримувала на всіх етапах та скеровувала в роботі. Перший раз це зайняло багато часу і мільйон питань, але коли язавершила всі необхідні дії – було велике відчуття спокою. Ніби ці всі маніпуляції з паяльником, болтами і гвинтиками – це частина терапії щоб повернути собі відчуття контролю над своїм життям. Бо якщо я змогла зібрати дрон, припаяти дротики і прикріпити камеру, то, мабуть, я зможу розібратись і зі всім іншим в своєму житті – попри те, що Володі немає поруч.Працювати в Майстерні дронів, донатити на комплектуючі – для мене означало бути більш залученою в допомогу для військових, що дуже часто є надзвичайно важливим для тих, хто втратив близьких на війні. Тому окрім прямої користі, робота в Майстерні дронів дала мені ще такий терапевтичний результат.Через різні обставини, я не мала можливості часто приходити в майстерню, але тоді, коли я там працювала, мені дуже імпонувала залученість керівника фонду пана Юрія в роботу, його слова підтримки, завжди бадьорий настрій та висока компетентність.Ось цей весь досвід дозволив мені без сумніву обрати фонд «Ейпріл», коли я вирішила відкрити 20 жовтня Збір Пам’яті до третьої річниці від дня загибелі мого чоловіка і поширити інформацію про фонд серед наших рідних та близьких та залучити їх до такої форми пам’ятування.
Бо Пам’ять не має інших рук окрім наших і поки ми живі – ми маємо робити все, щоб жертва мого Володі не була марною.”
На фото – воїн Володимир і його дружина Павлина.
Клята війна їх роз’єднала.
Але не змогла розлучити. Бо коли є любов і дія – навіть смерть безсила.
Вічна слава воїну!
Уклін і вдячність його сім’ї за дієву пам’ять